В історії України є унікальне явище, що поєднує в собі невичерпну душу, незламну волю, співучий талант нашого народу - кобзарство. Кобзарське мистецтво тісно пов’язане з історією рідного краю і своїм корінням сягає в давно минулі часи. Кобзарі, бандуристи - творці українського героїчного епосу - завжди були духовними наставниками народу, виразниками його волелюбних прагнень, мрій та сподівань, а часто й безпосередніми учасниками боротьби за кращу долю України. виходці із народу, вони представляли весь народ. Недарма й наш геніальний поет дістав високе й одухотворене ймення Кобзар.
18 липня в бібліотеці-філії було представлено бенефіс книги Миколи Литвина "Струни золотії" Микола Литвин і сам належав до славного і невмирущого племені кобзарів. У своїй книзі-есе "Струни золотії" він схвильовано і пронизливо розповідає про історію кобзарського мистецтва, творчу і виконавську майстерність Боянів минулих часів.
Великою популярністю користувалися кобзарі Федір Гриценко-Холодний, Петро Древченко, Остап Вересай. Гомером України. Український волелюбний співець, чиї думи про свободу та справедливість і сьогодні не втрачають своєї актуальності. Народився Остап 220 років тому.
Бог дарував українському самородкові високу долю і довге життя, не полишене і важких випробувань. Народився Остап у селі Калюжинці на Чернігівщині у родині «каліки перехожого» — незрячого Микити Григоровича Вересая, який управно грав на скрипці, заробляючи на шмат хліба. У чотирирічному віці хлопчик осліп. Ставши дорослим, він не раз повторював: «Дорожче очей нема в світі нічого». Остап рано виявив потяг до музики і співу. Спочатку проходив науку в рідного батька, затим навчався у старого кобзаря Семена Кошового, а згодом іще у трьох бандуристів та лірників. Понад 70 років мандрував містами і селами України, співаючи на ярмарках, весіллях та вечорницях. Творчість Вересая була відома Т. Шевченку, який подарував йому свого «Кобзаря» з дарчим написом: «Брату Остапу Вересаю від Т. Шевченка».
Коментарі
Дописати коментар