НАВІКИ СЛАВА УКРАЇНІ -ГЕРОЯМ СЛАВА НА ВІКИ!

Історія свята почалась ще 1941 року. Тоді на II Великому зборі Організації українських націоналістів було прийняте рішення про святкування Дня Героїв. Дата 23 травня була обрана не просто так – цього дня 1938-го в Роттердамі було вбито одного з ідеологів українського націоналізму – полковника Євгена Коновальця. Спочатку свято відзначалось підпільно. Але зі здобуттям Україною незалежності почало набувати розголосу. Присвячений День Героїв найкращим синам своєї Батьківщини, всім тим, хто віддав життя в боротьбі за рідну землю та її свободу. Цього дня тисячі українців виходять на вулиці міст та беруть участь в урочистостях з нагоди пам’яті загиблих героїв: козаків, повстанців, січових стрільців та тих, хто сьогодні захищає рідну Україну на передовій.

Юрій Винничук: «У нас має бути гонор»


Юрій Винничук — відомий український письменник, журналіст, перекладач і редактор народився 18 березня 1952 року. Свій творчий шлях він розпочав ще в 1970-х роках як автор непересічних поетичних творів, а згодом і літературних містифікацій, серед яких читачам особливо запам’яталося «Житіє гаремноє» — вигадані щоденники Роксолани. На початку 1990-х років письменник був режисером естрадного театру «Не журись» та засновником «Кабарету Юрця і Стефця». Але справжній успіх принесло Юрію Винничуку звернення до великої прози. Його романи «Діви ночі» (1991), «Танґо смерті» (2012), «Аптекар» (2015), «Цензор снів» (2016), «Лютеція» (2017) та «Нічний репортер» (2019), захопливі та драматичні, позначені неабиякою майстерністю і глибоким знанням матеріалу, мають величезну популярність і любов читачів. На рахунку письменника також ціла низка творів для дітей і краєзнавчі видання «Легенди Львова» (1999), «Кнайпи Львова» (2000),«Таємниці львівської кави» (2001) і «Таємниці львівської горілки» (2006). Лише побіжний перелік створеного письменником у різноманітних жанрах за останні десятиріччя мав би займати кілька сторінок.  Твори Юрія Винничука перекладено англійською, німецькою, французькою, хорватською, польською, болгарською, сербською, білоруською, японською, китайською мовами і навіть мовою есперанто, чимало з них відзначені престижними літературними нагородами.




Видавництво "Фоліо"; 2014 р. 302 ст.
Це книга, за якою львів’яни і не тільки вони, тужили давно. Її герої – король Данило і блазень Олелько, король Лев і славний бургомістр Зиморович. Львівські відьми, ч орти, духи, водяники, скнилівські мудрагелі та сьвірки населяють цю книгу. Давній казковий Львів українців, поляків, євреїв, вірмен та інших народів постає перед нам и, як унікальне явище світової культури, джерело багатющого міського фольклору та життєрадісного гумору.
Видавництво "Фоліо"; 2017 р. 368 ст.
Головних героїв цього роману двоє. Вони різні за характером і поглядами, вони антиподи, але багато чого в них є спільного: зріст, вага, колір волосся, колір очей, вік. Коли дивитися на їхні юнацькі фото, складається враження, що це якщо не рідні, то принаймні брати у перших. Навіть пізніше, коли вони стали дорослими, і один з них зостався по-юнацькому худим, а другий огрядним, подібність все одно кидалася в очі. Але незважаючи на все це, вони друзями не були, просто інколи життя їх зводило, аби швидко знову розвести, самих їх смерть оминала, хоч і не оминала їхніх близьких, смерть завжди була на півкроку від кожного з них і била прицільно, але помилялася якраз на тих півкроку чи півхвилини.
Видавництво "Фоліо"; 2012 р. 379 ст.
Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літературі. Але манера письма у цьому романі – це такожі новий Винничук із захоплюючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танга смерті», яке виконували в’язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, але живеш у ній.


Видавництво "Фоліо"; 2017 р. 320 ст.
Події роману Юрія Винничука "Аптекар" відбуваються у 1646-1648 роках спочатку у Венеційській республіці, а далі - у Львові. Історичне тло уміло використане для захопливої гри в дійсне-недійсне, де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники. Фантазійні описи звучать як реальні, авторська вигадка відходить на другий план, змушуючи читача вірити у світ, витканий зі сну. Проза Ю. Винничука - це завжди інтригуюча оповідь завдяки бурхливій уяві майстра вишуканих стилізацій. Автор знову дивує тим, що новий роман, який поєднує у собі метафоричність і гострий сюжет, не схожий на жоден попередній. Хоча окремі натяки й алюзії єднають його з "Танґом смерті".

Видавництво "Фоліо"; 2019 р. 300 ст.
“Місце для дракона” -  напрочуд дивна історія, у якій усе навпаки: дракон на ім'я Грицько — це  не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає  молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик, натомість лицарі на чолі з володарем королівства — підступні та  боязкі. Дракон тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. Він не їсть м'яса і не хоче нікого вбивати. Але традиції ніхто не скасовував, і ці традиції зобов’язують будь-що знищити дракона. Добро і зло міняються масками — люди стали драконами, а Грицько-дракон більше людина, ніж самі люди. Отож, чи зможе зрозуміти він закони людського світу, а головне — виправдати їх? Чи знайдеться місце драконові-метелику серед придворних інтриг, королівських змов, лицарських поєдинків і боротьби за принцесу та Люботинське королівство?..

Коментарі