Патріотичне серце. Аплікація.

  22 січня - День Соборності України, свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української народної республіки (УНР) та Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР), яке відбулося 1919 року на Софійській площі в Києві. Знагоди свята на занятті гуртка "Чарівна майстерня"учасниками було виготовлено аплікацію "Патріотичне серце"

«Не згасне в серці пам’яті свіча!»



  
Щороку, у четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять про  мільйони загиблих українців під час Голодомору. Загиблих, під час геноциду,  вшановують хвилиною мовчання та запаленням свічок на центральних площах міста, біля пам’ятників жертв Голодомору, на вікнах у власних домівках...


В цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам'яті» в Києві беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів та міжнародних організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники релігійних конфесій, регіональні делегації, громадські і культурні 25 листопада в бібліотеці-філії підготовлено книжкову виставку 
до Дня пам'яті жертв Голодомору та проведено літературну годину: "Не згасне в серці пам'яті свіча!"

В експозиції представлені копії архівних документів, добірка книг, фотознімків та спогади та свідчення тих, хто вічув на собі страждання спричинене Голодомором, також документирозкривають причини, масштаби й наслідки трагедії 1932-1933 років.
Для України 1933 рік став роком національної катастрофи, наслідки якої ми відчуваємо і сьогодні. Голодомор в Україні – це злочин, спеціально спланований комуністичним режимом, метою якого було знищити українців як національну групу, націю, яка була готова за сприятливих умов оголосити свою 
Інструментом цього злочину було обрано вбивство голодом. А саме, для найбільш численної на той час частини нації – селянства. І це здійснювалось одночасно з репресіями проти української інтелігенції, значну частину якої також знищував сталінський режим.
Ми не маємо ніякого права забути про ті страшні часи, які пережив наш народ. 


Сьогодні, на жаль, ми не можемо повернути час назад та виправити ті лихі події далеких років. Та наш синівський обов’язок – зробити все, аби зболена пам'ять про заморених голодом, розстріляних, закатованих була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь. Пам'ятаймо, хто вбивав тоді  та тепер вбиває українців.



Коментарі