Щітки - село у складі Вінницької міської ОТГ. Площа - 1,166 км². Населення - 1513 чол. Поштовий індекс - 23206
Щітки знаходяться в 7 км. від м. Вінниці. Село межує з Писарівкою, Вінницькими Хуторами і Хижинцями. Центральна вулиця села – вул. Миру.
Село Щітки засноване в 1770 році. Раніше ця територія була не заселена. В Церковних книгах згадується, що на вільну землю заселялися люди, які втікати від панів із Писарівки та інших ближніх сіл. Назва села пішла від роду зайнятості місцевих жителів. Їх ремеслом було виготовлення щіток та кошиків із рогози, якої було вдосталь біля сільських водоймищ. Рогозоплетіння стало основним заняттям жителів села. Серед поселенців була родина сліпих, в якій всі займались виготовленням щіток. "Драма щіткарів" - так зазначено у церковній книзі. Умовно село ділилося на дві частини: більшу частину називали Щітки, а меншу - Тиненки. Поселенці займалися землеробством, рогозоплетінням.
Донедавна с. Щітки підпорядковувалося Писарівській сільській раді, утвореній у 1918 році. Приміщення сільради неодноразово переносилося з одного місця в інше, поки в 1980-х роках не звели двохповерхову будівлю (пров. Покровський буд. 1-а). В одній частині будівлі знаходиться пошта, а в іншій - сільська рада (контакти: тел. (0432) 56-94-58, e-mail: pysarivka@ukr.net). З 1938 по 2020 роки керували 5 голів: М. Г. Лаврик, М. А. Слободянюк, Г. В. Кривешко, Т. О. Аносова і Дмитро Олександрович Науменко.
Відповідно до рішення міської ради 20.11.2020 № 6 "Про утворення старостинських округів" на території сформованої Вінницької міської територіальної громади створено Вінницько-Хутірський старостинський округ з центром в селі Вінницькі Хутори (Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Сагайдачного, буд. 91) до складу якого входить територія сіл Вінницькі Хутори, Писарівка, Щітки. Старостою Вінницько-Хутірського старостинського округу став Кривешко Владислав Сергійович.
В селі налічується 13 вулиць: Миру, Т. Шевченка, Б. Хмельницького, Л. Українки, Садова, П. Тичини, Поповича, Набережна, М. Коцюбинського, Польова, Першотравнева, М. Грушевського, В. Стуса.
Село має свої так звані кутки:
- Куток "Гедзи" отримав таку назву від того, що колись на полі де випасали корів було багато мух гедзів.
- Куток "Стрілиця" названий так тому, що в сиву давнину там знаходилося лише три осиротілі хати, немов вистріляних з села.
- Куток "Кайдашиха" має таку назву від великої родини, яка проживала на даній вулиці.
- Частину хат, садиби яких прилягали до Писарівки і лісів називають "Азія".
- Куток "Царина" отримав таку назву від того, що колись основна частина жителів, які там проживали були царськими, державними.
На території Щіток налічується декілька водоймищ, загальною площею 27,51 гектара - Черничин, Скориків, Чорний, Івасевий, Соловеїв, Яшків, Ксьонзів ставки.
Недалеко від центру Щіток на галявині під двома розлогими ясенами сховалася нічим не примітна криничка. Коли вона з'явилася і хто її викопав достовірних відомостей немає, але жителі вважають, що це перша криниця села.
У с. Щітки 1963 року краєзнавцем-істориком П. І. Хавлюком було виявлено пізньопалеолітичну стоянку, 40-50 тис. до н.е. Пам’ятка розташована на східній околиці села, біля якої проходить Немирівська траса. 1969 року стало відомо про поселення черняхівської культури ІV ст. до н.е. Пам'ятка цієї культури розташована на південно-східній частині села, і межує з пам’яткою пізньопалеолітичної стоянки. Загальна площа - 8,68 гектарів.
Страшні події 1932-1933 років не оминуло село. З книги РАГС та за свідченням очевидців відомо, що від голоду загинуло 71 особа, з них 18 дітей.
19 липня 1941 року с. Щітки було окуповане німецькими загарбниками. Окупанти встановили комендантську годину. Багато людей забирали в гестапо. У німецьке рабство з села було забрано 65 чоловік. Коли Гітлер видав наказ про ліквідацію єврейського населення, було розстріляно немало людей на території Щіток. Німці зганяли євреїв з міста в ліс, в місце, де були сушні, і коптили їх в цих сушнях до вечора, а вночі вішали в молодому лісі. Так, літом 1942 року з Вінниці до Щіток привезли групу євреїв, серед яких було 15 жінок та маленька дівчинка. Над ними жорстоко знущалися, а потім розстріляли біля сушарні. В 1999 році на братській могили загиблих у лісі біля села коштами єврейської громади під керівництвом члена правління організації в’язнів гетто та концтаборів Ю. Рохмана споруджено пам’ятник безвинно убієнних.
З ініціативи комсомольців та молоді в селі було створено підпільну організацію, яка налічувала 30 чоловік. Головною роботою підпільників було друкувати і розповсюджувати листівки, які закликали діяти проти фашистів.
14-15 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили в числі 50 великих населених пунктів і с. Щітки. 15 березня 1944 року зі сторони Вороновиці почулися вибухи. Німці біля села на вузьколійці почали зривати рейки. В селі було багато машин з фашистами. Але на ранок у Щітки ввійшли радянські війська. Було взято в полон багато живої сили і техніки противника. За наше село вели бої 38-а та 40-а армії і 24-а стрілкова дивізія, які входили до складу 2-го Українського Фронту. При звільнені села загинув солдат, якого селяни поховали на місцевому цвинтарі. Але ім’я його, нажаль, до цих пір невідоме.
Велика кількість мешканців села воювали із загарбниками у складі Радянської Армії. Героїзм і мужність на фронтах Великої Вітчизняної війни проявляли 218 чоловіків Щіток, з них 195 - нагороджені орденами і медалями СРСР. В 1969 році жителями села був встановлений пам’ятник воїнам-односельчанам. Війна принесла селу збитки на суму 3 млн. 393 тис. 80 крб.
Після визволення довелося піднімати народне господарство з руїн. Колгоспники працювали не покладаючи рук. Незабаром в особистому користуванні колгоспників і службовців с. Щіток було вже 2 автомобілі "Побєда", 18 мотовелосипедів, 154 велосипеди. Економічний і культурний рівень села неухильно зростав. Село було електрофіковане і радіофіковане. Широко розгортається житлове будівництво. У повоєнний час 68 мешканців села одержали вищу освіту в різних містах Радянського Союзу. В селі діяли восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт (нині - фельдшерсько-акушерський пункт), два магазини.
Ще в ХІХ ст. в селі було відкрито церковно-приходську двокласну школу, в якій навчалося в 16-17 учнів. Приміщення школи було тимчасове і перехідне - один рік знаходилося в одному місці, на наступний - в іншому. У 1903 році на території сучасного клубу для школи споруджено будинок. В ньому і сьогодні навчаються учні 1-2 класів. Учні 3-9 класів навчаються у приміщенні, побудованому для школи в 1928-1930 роках. За весь період існування у школи було 12 директорів. На даний час керує школою Н. В. Шалімова.
Четверо мешканців Щіток у складі обмеженого контингенту радянських військ виконували інтернаціональний борг в Афганістані:
- Гигоренко Сергій Миколайович нагороджений за мужність та воєнну доблість, проявленні себе при виконані інтернаціонального обов’язку.
- Московцов Сергій Олександрович нагороджений нагрудним знаком «Воїн-інтернаціоналіст».
- Шалімов Сергій Іванович нагороджений медалью за відвагу і героїзм.
- Щербанюк Віктор Антонович
Семеро мешканців села стали учасниками ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи:
- Довгуцький Григорій Панасович,
- Іванов Анатолій Іванович,
- Заєць Віктор Демянович,
- Марков Михайло Іванович,
- Мазур Михайло Францович,
- Педан Микола Васильович,
- Щуренко Василь Афанасійович.
Серед бійців, які захищають суверенітет України у східних областях є й наші земляки:
- Бабій Валентин Леонідович,
- Власюк Валерій Петрович,
- Гончарук Костянтин Сергійович,
- Ісаєв Володимир Вікторович,
- Колганов Андрій Олександрович,
- Кривешко Арсентій Іванович,
- Кривешко Олексій Іванович,
- Маліновський Віктор Юрійович,
- Мороз Ігор Анатолійович,
- Назаренко Олександр Леонідович,
- Творун Костянтин Сергійович.
У 2007 році с. Щітки було газифіковано. У 2016 році сільською радою встановлено 5 автобусних зупинок, проведено вуличне освітлення, кабельний інтернет "Квікнет".
Коментарі
Дописати коментар